Аскольд Лозинський. Світовий Конгрес Українців та ООН: заради справедливості.
- Деталі
- Опубліковано: П'ятниця, 28 березня 2014, 21:06
- Перегляди: 10
Аскольд Лозинський. Світовий Конгрес Українців та ООН: заради справедливості. - Київ, 2013. - С. 220.
Скачати книгу в PDF безкоштовно
Передмова
Аскольд Лозинський належить до тієї генерації українців, які народилися поза межами своєї історичної батьківщини. Проте пам'ять батьків і втягненість у суспільне життя української громади зробили його політично активним українцем. Досі створено на диво мало мистецьких творів, що відбивали б той великий перелом у житті українських емігрантів третьої хвилі, які потрапили у вільний світ. Мабуть, їх можна поділити на тих, хто більше чи менше замислювалися над тим, чи вони «ще там», чи «вже назавжди тут».
Батько Аскольда, Євген Лозинський, родом з Івано-Франківщини, належав до українського підпілля. Він був заарештований гестапо на початку війни і з 1942 р. до звільнення американськими частинами перебував у концентраційному таборі Аушвіц. Пізніше, у таборах для «переміщених осіб», він одружився з тернополянкою Марією Сафіан. У 1951 р. родина Лозинських прибула до США. Тут 1952 р. народився Аскольд.
Кар'єрні можливості не перекреслили специфічного почування нового американського громадянина, який назавжди вирішив для себе, що він обов'язково «там», тобто тут, в Україні. Цьому не завадив професійний успіх в адвокатській діяльності й ті можливості, що відкриваються перед кожним здібним мешканцем Нью-Йорка. До 1991 р. Україна була дуже далеко, за висловом Черчілля, за залізною завісою. До того, щоб ця завіса впала, своїх рук доклала вся українська еміграція, представляючи інтереси України за її межами.
Аскольд Лозинський стає активістом студентського руху США. Він неодноразово був заарештований за участь в антирадянських демонстраціях. Брав участь у русі на підтримку українських дисидентів. Очолював Товариство Української Студіюючої Молоді ім. Міхновського та Спілку Української Молоді. Брав участь у керівних органах українського студентського руху Америки, видавав студентський журнал. Був президентом Українського Конгресового Комітету Америки, президентом Світового Конгресу Українців та головою Світової Конференції Українських Державницьких Організацій.
Книжка «Світовий Конгрес Українців та ООН: заради справедливості» присвячена відстоюванню українських національних інтересів на міжнародній арені. Колізія полягала в тому, що після Другої світової війни УРСР стала членом Організації Об'єднаних Націй, зрозуміло, лише посилюючи комуністичні позиції у світі. Тому в тих умовах важливо було заявити про головні соціально-політичні та національно-культурні проблеми УРСР, інформувати світову громадськість про злочини радянської влади, вести правозахисну діяльність.
Із цією метою Світовий Конгрес Вільних Українців (після 1993 р. назва була змінена на Світовий Конгрес Українців) у 1967 р. розпочинає свою дипломатичну місію, проголошуючи головною метою створення незалежної Української держави. Цікаво, що спочатку СКВУ було відмовлено у статусі неурядової організації при Бюро політичної інформації ООН, оскільки такий статус не могли одержати НДО, що підтримують дисидентську діяльність, спрямовану проти держав-членів ООН. Це стало можливим лише у 2003 р., за президентства Аскольда Лозинського, після того, як СРСР припинив своє існування. До цього також доклав значних зусиль також СКУ.
Після здобуття Україною державної незалежності ситуація докорінно змінилася, але проблем не стало менше. Просто вони стали іншими. СКУ налагоджує співпрацю з першими українськими Президентами, Міністерством закордонних справ, дипломатичними представництвами України в різних країнах світу, зокрема в рамках ООН. Окремими важливими завданнями діяльності СКУ залишилися розкриття перед міжнародним співтовариством теми Голодомору, боротьба проти російського імперіалізму і шовінізму.
Також продовжується діяльність за права людини, справедливу освіту, чисте довкілля, поширення українських культурних надбань, проти торгівлі людьми тощо. Актуальність правозахисної діяльності збільшилася після 2010 р. коли в Україні знову з'явилися політв'язні, поновився наступ на українську мову, почастішали спроби приймати закони, які б суперечили європейським стандартам професіоналізму і демократії.
Книжка Аскольда Лозинського дає уявлення про досвід діяльності Світового Конгресу Українців як однієї з провідних українських організацій діаспори в обороні державної незалежності України, української історії, мови, культури та прав її громадян.
Сергій Квіт, Президент Національного університету «Києво-Могилянська Академія»
