:

top12

  • 1

Розроблено Joomlamaster.org.uaспільно з Joomstudio.com.ua

Завантаження
ПосиланняСтворено
Доступ за посиланням (Журавльов. Хто є хто в українській історії)Журавльов. Хто є хто в українській історії2014-06-18

Журавльов Д.В. Хто є хто в українській історії / Денис Володимирович Журавльов; худож. А. Єрьоміна. - Харків. - 2011. - 416 с.

 

Передмова

Передмови пишуть С–Р· СЂС–Р·РЅРѕСЋ метою: щоб заінтригувати читача, трохипорекламувати автора, похвалити чи вилаяти РєРѕРіРѕ-небудь РІС–Рґ душі, аленерідко — щоб пояснити, для чого книжка написана, РїСЂРѕ що С– чого РІ РЅС–Р№РіРѕРґС– шукати (адже С– назва може ввести читача РІ оману). Якщо Р¶ книжкаісторична, та ще Р№ писана РЅРµ для РІСѓР·СЊРєРѕРіРѕ кола фахівців-гуманітаріїв,то метою передмови може стати таке СЃРѕР±С– «виправдання» — мовляв, щоще можна написати РїСЂРѕ ту безліч разів писану-переписану історію?! 

Отже, якщо оминути обов’язкові для науковців магічні слова пронаукову та політичну актуальність теми, високу просвітницьку місіюжанру науково-популярної літератури у справі національного і вселенськогоміфоборення (міфотворення), то єдиним «виправданням»для автора щодо теми залишається проста, невиправна і всім нам притаманнариса — цікавість. А в історії нас чомусь частіше за все цікавитьте, що людині найближче — вона сама. Тому хвилюватися за майбутнєжанру історичної біографістики (зокрема, науково-популярної)підстав, здається, немає.

Уже тепер навколо багатьох історичних осібнаросли такі снігові замети й тороси солідних історичних досліджень,сміливих гіпотез, революційних проривів у розуміння їхньої суті таролі, свідомо чи несвідомо творених міфів, що роздивитися бодай трохивірогідне «обличчя» тих осіб вже складно і найфаховішому з істориків.Особливо це стосується яскравих постатей, що дотичні до політичноїта військової історії (тобто тієї, що донедавна одноосібнодомінувала у вітчизняних підручниках). Майже всі вони так чи інакшеканонізовані, розібрані по певних національних та інших пантеонах,де фігурують часом у зовсім різних іпостасях (в янгольських, демонічнихчи й досі в стані трансформації).

Тепер щодо системи РІС–РґР±РѕСЂСѓ історичних персоналій РґРѕ цієї книжки.РўСѓС‚ аж РЅС–СЏРє РЅРµ застосовувався принцип «ста великих» чи «найуславленіших» — надто СЂС–Р·РЅРѕРіРѕ калібру постатей Р· СЂС–Р·РЅРёС… «пантеонів»забаглося зібрати авторові РїС–Рґ однією обкладинкою. Але певна тенденціятаки С”. Книжка містить біографічну інформацію РїСЂРѕ СЂС–Р·РЅРёС… РґС–ячів української політичної історії, чиї РґС–С— найчастіше оцінюються істориками та любителями історії СЏРє конструктивні або деструктивні для Давньої Р СѓСЃС– та України. Майже РїСЂРѕ РІСЃС–С… РЅРёС… існують певні сталі уявлення читацької публіки. Р„ тут С– такі СЃРѕР±С– загальновизнані українські герої (антигерої) «для широких народних мас», «для еліти», С” призабуті та локальні улюбленці, Р° також ті, РєРѕРіРѕ воліють бачити героями чи антигероями. РўСѓС‚ присутні постаті, знайомі більшості читачів Р· дитинства, проте С” С– ті, пам’ять РїСЂРѕ котрих була актуалізована РЅРµ так давно. РЈСЃС– ці «законослухняні», або (Р° нерідко Р№ водночас) «бунтівні» діячі відіграли значну роль РІ історії України, або ці українці залишили слід РІ історії країн, РґРѕ складу котрих входили українські землі.

Біографії абсолютної більшості з наших героїв ще й позначені неабияким історичним «колоритом» (який важко звести до чорного чи білого кольору, тому-то так багато лапок у нашій передмові). Але принаймні жодному з них не загрожує доля персонажа кіплінгівської поеми, котрого через надто жалюгідний масштаб його добрих вчинків не пустили до раю, проте й пекельне начальство ним знехтувало через мізерність його гріхів. Автор ставив на меті уникати знеособленої розповіді й запропонувати читачеві потроху (наскільки дозволив обсяг видання) різної цікавої інформації про кожного з героїв його, автора, оповіді. Цілком свідомий того, що ті чи інші обрані ним персонали' збурять неоднозначну реакцію читачів, автор залишає за собою право бути суб'єктивним настільки, наскільки йому дозволить власний смак і сумління історика.

Трохи про структуру кожної статті. Вона складається з інформації про роки життя, походження, родичів та власну сім'ю діяча (якщо він був нобілітований чи користувався гербом — вміщений стислий опис герба), короткої хроніки життя, політичної та (або) військової діяльності. Обов’язковим елементом статтієданіпро історичну пам’ять (фактично — роль того чи іншого діяча у сучасному українському історичному міфі). Тут головну увагу приділено історичній белетристиці, кіно, театру, зважаючи на їхню колосальну роль у формуванні популярних образів історичних осіб. Автор спробував дати свою оцінку причинам «забутості»або «актуальності»постаті того чи іншого діяча в сьогоднішніх умовах. До списку літератури у кінці книжки вміщено перш за все ті сучасні видання, які, на думку автора, добре ілюструють процес «актуалізації історичної пам’яті» про того чи іншого персонажа (від доволі солідних із наукової точки зору робіт до відверто популярних і навіть трохи дивних, у чому читач може переконатися самостійно).

 

 

Коментарі

Додати коментар

Захисний код
Оновити

  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5

archiv

Центральный государственный исторический архив УССР в Киеве. Путеводитель. Киев, 1958. 348 с.

 

  

 

  

 РђРЅРЅР° Рейд. Р›С”нінґрад. - РљРёС—РІ, 2012. - 493 СЃ.

 

Журавльов Д.В. Хто є хто в українській історії / Денис Володимирович Журавльов; худож. А. Єрьоміна. - Харків. - 2011. - 416 с.

 

Максим Яременко, Спеціальні історичні дисципліни: Навч.  РїРѕСЃС–Р±РЅРёРє. Аграр Медіа Груп, 2010. 

Єжи Топольський. Як ми пишемо і розуміємо історію. Таємниці історичної нарації / Пер. з польськ. Надії Гончаренко, наук. ред. Юрія Волошина. Київ: «К.І.С.», 2012. 400 с.