:
  • 1

Передмова


b0772 2Кравченко Р’. Р’. Україна, Імперія, Р РѕСЃС–СЏ (вибрані статті Р· модерної історії та історіографії). - Рљ., 2011. - 544 СЃ. Передмова. 

 

 

 

 

 

Р—РјС–СЃС‚

Передмова

Ім’я для України

Столиця для України

Університет для України

Історик для України

Переяславський комплекс РІ українській С–сторіографії

Іван Мазепа РІ українській історичній Р»С–тературі XVIII та першої чверти XIX СЃС‚.

«Історія русів» у сучасних інтерпретаціях

Спогади німецького професора про своє життя й мандрівки Центральною та Східною Европою

«Словник малоруської старовини» 1808 СЂРѕРєСѓ С‚Р° Р№РѕРіРѕ автор

Николай Полєвой С– «звичайна схема вЂњСЂСѓСЃСЊРєРѕС—” історії»

Зенон Євген РљРѕРіСѓС‚: СЃС‚орінками інтелектуальної біографії

Україна, імперія, Р РѕСЃС–СЏ. Огляд сучасної С–сторіографії

Поневолення історією: Радянська Україна РІ сучасній історіографії 

Передмова.

Ця книжка - результат моїх інтелектуальних мандрівок у часі та просторі. У студентські роки я писав про українсько-польські культурні зв’язки другої половини XX ст. Польська мова давала можливість зазирнути до іншого, цікавішого культурного світу, проте польська історія мене чомусь не привабила. Тож від Польщі я повернув на географічний схід України, а в часі пішов углиб, звернувшись до «довгого» XIX століття, в якому розгорталася кар’єра головного персонажа моєї кандидатської дисертації - Дмитра Івановича Багалія.

Світ «високої» інтелектуальної культури Російської імперії виявився не менш цікавою альтернативою радянському способу життя, ніж атмосфера «найвеселішого барака» в со-ціялістичному таборі. Проте наі історичну добу, що її я обрав, було накладено численні табу, і вона не належала до пріоритетних, «актуальних» проблем радянської історіографії. «Ти що, не міг узяти історію партизанського руху? - докоряв мені дядько, людина досвідчена в робленні кар’єри та просуванні з периферії до столиці. - Ні, йому треба було знайти якогось українського націоналіста. Ти хочеш захиститися чи ні?»
Ці слова я згадував пізніше не раз, проте замість ус і-ти їх до уваги вирішив відійти ще далі від сучасносте і перейти від «прогресивної буржуазної» історіографії до зовсім уже безнадійної «дворянсько-поміщицької» науки кінця XVIII ст. й першої половини XIX ст. з її Бантишем-Камєнським, Маркевичем і подібними персонажами, які не спромоглися не те що «розбудити» Ґерцена та декабристів, а навіть задовольнити «несамовитого Віссаріона».
Ніким не очікувана «перебудова» «зактуалізувала» і Багалія, й Бантиша-Камєнського, надавши їм почесне місце в пантеоні українського «національного відродження». Тож мої наукові зацікавлення раптом стали «кон’юнктурними». Не знаю, чи задовольнило б це мого дядька, але, на щастя, світ мене «спіймав» ненадовго. Саме тоді я мав необережність почати роботу над навчальним посібником з української історіографії, що її досі ніяк не завершу. Власне, більшість статтей пропонованої книжки з’явилися в перебігу цієї праці.
Знайомство зі світом західної наукової літератури, з одного боку, та поступове розчарування в українській соціяль-ній реальності - з другого, підштовхнули мене до нової інтелектуальної мандрівки в зворотному напрямку - від XVIII ст. до сучасносте. На цьому шляху час від часу виринали сюжети, пов’язані з Харковом, Харківським університетом і їхнім істориком - Дмитром Багалієм. Проте це був шлях манівцями- тематичними, дисциплінарними, географічними. На ньому довелося розпрощатися не лише з ілюзіями «об’єктивної» позитивістської історіографії, у традиціях якої мене було виховано, а й з творчими можливостями національної парадигми. З інструменту дослідницької роботи ця остання дедалі більше перетворювалася на об’єкт пізнання.
Коли з’явилася ідея видання збірки моїх статтей, це одразу поставило мене перед дилемою - залишити їх у тому вигляді, в якому вони побачили світ, чи переписати? Врешті-решт я обрав останнє. Частину статтей для цього видання фактично написано заново. Це збільшило первісний обсяг деяких із них удвічі та навіть утричі. Решту я намагався переробити, весь час пам’ятаючи про бальзаківського художника: той перемальовував свою роботу все життя, прагнучи досконалосте, проте коли портрет побачила публіка - на ньому вже нічого не можна було розпізнати...
Ідею цієї збірки підказав Андрій Мокроусов, якому хочу висловити глибоку вдячність. Знайомство та спілкування з Романом Шпорлюком, Зеноном Когутом, Григорієм Грабовичем, Наталею Яковенко, Олексієм Толочком мали неабиякий вплив на моє нинішнє розуміння історії України й історіографії. Постійна й доброзичлива підтримка з боку колег і друзів з Канадського інституту українських студій та Українського наукового інституту Гарвардського університету відкрили можливості для роботи з сучасною науковою літературою, за що хочу особливо подякувати Тимошеві Головінському, Тамарі Нері, Романові Сенькусю. Терпляча доброзичливість і готовність допомогти з боку моїх співробітників з катедри українознавства філософського факультету Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна також заслуговують на окрему подяку. Зрозуміло, що ніхто з них не несе відповідальносте за огріхи та помилки в моїх публікаціях.
Я розцінюю це видання як проміжний етап, а не фінал своїх інтелектуальних мандрівок окраїною - уявною та справжньою. Столиці мене завжди надихали, але ніколи не приваблювали - хіба що на дуже короткий час. Те саме стосується професійного «мейнстриму» - мабуть, це комплекси з радянських часів. Україна й досі має непередбачуване майбутнє та минуле - вивчати її цікаво, жити в ній неможливо. Але навряд чи це колись і комусь пощастить змінити...

Google

 

Коментарі

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить

  • 1
  • 2
  • 3
  • 4

 

  

 

  

 РђРЅРЅР° Рейд. Р›С”нінґрад. - РљРёС—РІ, 2012. - 493 СЃ.

 

Журавльов Д.В. Хто є хто в українській історії / Денис Володимирович Журавльов; худож. А. Єрьоміна. - Харків. - 2011. - 416 с.

 

Максим Яременко, Спеціальні історичні дисципліни: Навч.  РїРѕСЃС–Р±РЅРёРє. Аграр Медіа Груп, 2010. 

Єжи Топольський. Як ми пишемо і розуміємо історію. Таємниці історичної нарації / Пер. з польськ. Надії Гончаренко, наук. ред. Юрія Волошина. Київ: «К.І.С.», 2012. 400 с.