:
  • 1

РќРѕРІРёРЅРё РќРѕРІРёРЅРё

Круглий стіл «9 травня: правда і міфи» проведено у Чернігові

29 квітня 2014 р. у військово-історичному музеї – відділі Чернігівського обласного історичного музею імені В.В. Тарновського проведено круглий стіл «9 травня: правда і міфи».

Організатори: Чернігівський обласний історичний музей імені В.В. Тарновського та Український інститут національної пам’яті за сприяння департаменту культури і туризму, національностей та релігій та департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської облдержадміністрації.

Під час відкриття Сергій ЛАЄВСЬК�Й, директор Чернігівського обласного історичного музею імені В.В. Тарновського наголосив про важливість конкретного знання історичних фактів минулого, з метою відокремлення пропагандистських міфів від правди. Особливо це важливо сьогодні напередодні відзначення Дня Перемоги, коли північно-східний сусід використовує міфи та фальсифікації як зброю проти України. Так, він процитував твердження Й. Сталіна щодо вирішальної ролі російського народу у перемозі над гітлерівською Німеччиною від 25 травня 1945 р. й заяву В. Путіна за 2010 р., що російський народ і без допомоги українців та інших народів СРСР виграв би війну. Для порівняння навів нотатку з щоденника українського кіномитця Олександра Довженка, який ще у 1942 р. записав «Якщо вся доблесть синів України у Вітчизняній війні, всі жертви і страждання народа, і вся переможна сила після війни хитроумними руками і перами відповідних молодців оформиться в єдиний Побідний советський котел, а на рахунок українців цими ж таки руками випреться штучно утворена гітлерівська петлюрівщина і антисемізм, з усіма наслідками м’ясорубок, – краще б мені вмерти і не знати більш людської підлості, і бездонної ненависті, і бездонної вічної брехні, якою оплутані ми».

Ростислав П�ЛЯВЕЦЬ, провідний науковий співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук, доцент, фахівець з воєнної історії, свій виступ присвятив питанням жертовності українського народу і його внеску у перемогу, колосальності людських втрат України в роки Другої світової війни. Він акцентував увагу присутніх на відомих не лише компетентним історикам цифрах і фактах, показавши неспроможність міфів, створених радянською пропагандою і які в наш час актуалізуються в Росії. Так, за роки війни в лавах Червоної армії воювало загалом майже 30 млн. осіб, з них близько 9 млн. (тобто 30%) складали наші співвітчизники (за іншими підрахунками, в лавах 26-ті мільйонної Червоної армії було 7 млн. українців). З них на фронтах загинуло від 3,5 до 4,1 млн. військовослужбовців. Історик нагадав, що насправді 150 тис. українців воювали з нацистською Німеччиною ще з 1 вересня 1939 р. в польській армії, з них 16 тис. загинуло. Крім того, українці воювали у складі армій США, Канади та інших держав-учасників антигітлерівської коаліції, рухів опору окупованих нацистами країн Європи та в радянському партизанському русі.

Водночас він відзначив, що особливістю України було те, що велика кількість українців брала участь у збройній боротьбі не лише на боці воюючих сторін, а й боролися за незалежність України проти нацистського та радянського поневолення в Українській повстанській армії та інших національно-визвольних формуваннях. Так, через УПА перейшло близько 100 тисяч вояків, за підтримку українського визвольного руху всього було репресовано майже 500 тисяч українців.

Військовий історик наголосив, що катастрофічними були втрати серед цивільного населення України – 4,5 млн. осіб загинуло внаслідок бойових дій, нацистської окупаційної політики, каральних і винищувальних акцій, сталінських репресій, голоду та епідемій. Серед них від 1 до 1,8 млн. – це жертви Голокосту. 670 сіл і містечок України нацистськими карателями було знищено разом із його жителями. Цей скорботний перелік можна продовжувати безкінечно.

Загалом Україна в Другій світовій війні втратила вбитими від 8,5 до 10 млн. людей.

Олена Л�СЕНКО, директор Комунального закладу «Пошукове Агентство по створенню науково-документальних серіалів «Книга Пам’яті» та «Реабілітовані історією» Чернігівської обласної ради, та Ірина РЯБЧУК, провідний спеціаліст відділу використання інформації документів Державного архіву Чернігівської області, розповіли про жахливу долю українських остарбайтерів. На примусову роботу з України до Третього рейху було вивезено 2,4–2,8 млн. осіб, з Чернігівщини – 41578 осіб. Вони документально показали жорстоку експлуатацію українців на рабських роботах, яка привела частину з них до загибелі. Водночас історики вказали вороже ставлення радянської влади до них після повернення до дому з неволі: фільтраційні табори, репресії, приниження, тавро зрадників і неблагонадійних людей залишалося практично до розвалу СРСР.

Олександр ДОБР�ЦЯ, колишній підполковник КДБ і СБУ, відомий чернігівський історик і краєзнавець, привернув увагу до долі у повоєнний час червоноармійців – інвалідів війни, величезна кількість яких була в усіх містах і селищах європейської території СРСР. Він повідомив, що «раптом» у 1947 р. всі інваліди війни, які не мали родини і родичів, які могли піклуватися за ними, зникли з вулиць населених пунктів України, Росії, Білорусі… На думку О. Добриці, «зачистили», «ліквідували», можливо, до 1 млн. осіб. Причина невідома. Нагадаємо, що в Україні у 1946–1947 рр. був штучний голод, від якого померло понад 1 млн. громадян.

Сергій БУТКО, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області, заявив, що нацистську Німеччину розгромили український та інші народи СРСР всупереч некомпетентній, злочинній політиці радянського державного керівництва та особисто Й. Сталіна.

Він ознайомив учасників заходу з методичними рекомендаціями Українського інституту національної пам’яті до відзначення Дня Перемоги.

Під час підбиття підсумків круглого столу історики закликали 9 травня використати виключно національно-державну символіку, яка символізує єдність нашої країни.

Як працювала оунівська пропаганда — на Тернопільщині відкопали архів ОУН 1940-х років

{crossposting on}  {crossposting}Історикам Центру досліджень визвольного СЂСѓС…Сѓ передали відкопаний Р±С–РґРѕРЅ Р· архівом підпілля РћРЈРќ, СЏРєРёР№ пролежав Сѓ землі понад 60 СЂРѕРєС–РІ. Йдеться РїСЂРѕ 250 документів, більшість Р· СЏРєРёС… — підпільні видання, РІ тому числі СЂРѕСЃС–Р№СЃСЊРєРѕРјРѕРІРЅС– листівки РґРѕ червоноармійців, шахтарів Донбасу, СЂРѕСЃС–СЏРЅ, громадян РЎР РЎР . 

Знайдений архів містить близько 250 документів 2-ої половини 1940-х років. Як розповів керівник архіву Центру досліджень визвольного руху Андрій Усач, особливий інтерес становлять списки пропагандивних видань українського підпілля із зазначенням, серед кого вони повинні були розповсюджуватись. «Одні видання призначались для масового поширення, інші — серед окремих категорій населення, приміром, інтелігенції. Деякі видання мають виховний характер, як то "Яким мусить бути український революціонер-націоналіст" або "Вказівки батькам у вихованні дітей"», — розповідає Усач.

Також у новознайденому архіві виявлено конкретні вказівки стосовно проведення пропагандивної роботи, форми складання звітної документації, списки надісланих для розповсюдження пропагандивних видань із зазначенням їх кількості, фінансові документи, зразок листа до родин комсомольців із закликом не співпрацювати з радянським режимом тощо.

 

Серед масиву документів є повідомлення про смерть визначних діячів українського визвольного руху Дмитра Клячківського («Клима Савура») та Якова Бусла («Київського»).

Архів знайшли наприкінці квітня на території приватного аграрного підприємства в селі Піщатинці Шумського району Тернопільської області. Як зазначають історики, він був поспіхом закопаний підпільниками під час відступу у 1951 році в бідоні, взятому у місцевих селян. Андрій Олійник, в родині якого зберігали відомості про цю подію, проводив пошуки архіву впродовж 10 років. Відтепер ці матеріали зберігатимуться у архіві Центру досліджень визвольного руху у Львові.

Андрій Уcач розповів, що більшість знайдених матеріалів перебувають у поганому стані, адже бідон був пошкоджений. Тому зараз на документи чекає скурпульозна реставрація, після якої їх відсканують та викладуть для ознайомлення на Електронному архіві визвольного руху avr.org.ua, які вже надає вільний доступ через інтернет до понад 14 000 копій документів.

Прес-центр Центру досліджень визвольного руху

«Наш Крим» – проект Українського інституту національної пам’яті

Український інститут національної пам'яті розпочинає науково-популяризаційний проект "Наш Крим", що присвячений основним віхам його історії, культурним та історичним зв'язкам Криму з українськими землями.

Крим – унікальний регіон, який в силу історичних та політичних обставин завжди мав власну національну та культурну специфіку, його мешканці були носіями різних національних та релігійних ідентичностей. Протягом 23 років незалежності України на півострові панувало порозуміння та творча співпраця між етнічними спільнотами.

Окупація Криму Російською Федерацією зламала цю ситуацію, змінила не лише Україну, але й весь світ, зруйнувавши колективну систему безпеки. Світова система стримувань і противаг, яку Нова Європа так ретельно вибудовувала після ІІ Світової війни, виявилася неспроможною запобігти окупації української території однією з держав-підписантів Будапештського меморандуму.

Військова агресія Росії супроводжується інформаційною війною, настирливим нав’язуванням історичних міфів та стереотипів. Повсякчас чути: «Крым – исконно русская земля». Протидіяти міфам можна лише їх розвінчанням.

Важливим аспектом у протидії агресивній російській пропаганді Український інститут національної пам’яті бачить активну просвітницьку діяльність. З цією метою Інститут започатковує науково-популяризаційний проект «Наш Крим».

В рамках проекту планується всебічне висвітлення особливостей розвитку Кримського півострова:

міжнародної боротьби за володіння Кримом;

етнодемографічної динаміки Криму;

геноцидної політики російського та радянського керівництва, спрямованої на витіснення з півострова корінних народів;

політичних, економічних, культурних чинників, які пов’язували Крим з українською територією.

Статті та документи проекту «Наш Крим» будуть опубліковані на офіційному сайті Інституту, а також на сайті «Історична правда», у партнерстві з яким започаткований цей проект.

Матеріали охоплюватимуть період з моменту завоювання Криму Російською імперією у 1783 р. і до 2014 р, коли Росія знову окупувала український півострів.

Передбачаються такі тематично-хронологічні блоки:

Крим у складі Російської імперії (кінець ХVIII - початок ХХ ст.);

Крим у революційних процесах 1917-1921 рр.;

Міжвоєнний розвиток Криму;

Крим у період Другої світової війни та перше післявоєнне десятиліття;

Крим у складі УРСР;

Крим у незалежній Україні;

Анексія Криму Російською Федерацією.

Окрім науково-просвітницьких студій в рамках проекту планується проведення відкритих публічних заходів (більш детальну інформацію про заходи можна буде знайти на сайті Інституту).

Проект «Наш Крим» і надалі розвиватиметься та залишатиметься відкритим для громадських ініціатив та співпраці.

III Бакинський міжнародний гуманітарний форум

З 31.10 по 01.11.2013 в Баку проходив III Бакинський міжнародний гуманітарний форум, який відвідала представницька делегація від України.


У роботі форуму взяли участь Президент Азербайджану Ільхам Алієв, генеральний директор ЮНЕСКО Ірина Бокова, cпеціальний представник Президента Росії з міжнародної культурної співпраці Михайло Швидкий, ряд відомих політичних і державних діячів, а це близько 800 осіб, які представляли біля 100 країн світу і 5 авторитетних міжнародних організацій. З них 7 осіб – це колишні глави держав, 13 - лауреати Нобелівської премії, 7 – авторитетні почесні професори світу (Emeritus professor), 107 – видатні громадські та політичні діячі.

До складу представницької делегації від України також входили – директор Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України», Заслужений діяч науки і техніки України, доктор історичних наук, професор Андрій Іванович Кудряченко та в.о.ученого секретаря, кандидат історичних наук, доцент Вікторія Віталіївна Солошенко, які виступили з доповідями, обмінялися думками із зарубіжними колегами, дали низку інтерв'ю ЗМІ Азербайджану та висловили свою вдячність організаторам форуму – Ільхаму Алієву, Фонду Гейдара Алієва, Посольству Республіки Азербайджан в Україні, друзям та колегам.

Мета форуму – проведення діалогів, обмін думками та обговорення широкого спектру питань глобального характеру, що становлять інтерес для всього людства. Завдання форуму – формування майданчика для конструктивних дебатів і дискусій, обміну ідеями, теоретичними та практичними знаннями. Організатори та учасники форуму – ставлять перед собою амбітне завдання – формування нового гуманітарного порядку денного з метою його подальшого розгляду в міжнародному масштабі.
Під час роботи форуму були організовані круглі столи за вісьмома напрямами:
Конвергенція технологій та обриси майбутнього: основні виклики 21- го століття;
Гуманітарні аспекти економічного розвитку;
Наукові інновації та їх трансферт у сферу освіти;
Мультикультуралізм і самобутність: у пошуках ціннісної згоди в суспільстві;
Національна ідентичність в епоху постмодерну;
Сталий розвиток та екологічна цивілізація;
Досягнення молекулярної біології і біотехнології: від теорії до практики;
Актуальні питання медіа в умовах глобалізації інформаційного простору.

На відкритті III Бакинського міжнародного гуманітарного форуму Президент Азербайджану Ільхам Алієв особливо підкреслив, що в XXI столітті мультикультуралізму альтернативи немає і, що Азербайджан століттями був толерантною країною, а «мультикультуралізм в Азербайджані - це спосіб життя».

Показовим є і спільне прагнення учасників Бакинського Гуманітарного Форуму до поглиблення взаємовигідного співробітництва в галузі науки, освіти, культури і мистецтва.

У рамках форуму для гостей були організовані програми по ознайомленню зі столицею і регіонами країни, її культурною спадщиною та народом. Учасникам форуму пропонувалося відвідати на вибір міста і регіони Азербайджану – Гянджу, Нахчиван, Габалу, Губу, Лянкяран. Бакинський міжнародний гуманітарний форум – це щорічний представницький захід видатних представників політичної, наукової та культурної еліти світового співтовариства, включаючи відомих державних діячів, лауреатів Нобелівської премії з різних галузей науки і керівників впливових міжнародних організацій.

Також інформацію про III Бакинский міжнародний гуманітарний форум розмістили на своїх шпальтах авторитетні та популярні українські та зарубіжні видання: «Урядовий кур'єр» , «Київський Телеграфъ» та інші видання, головні редактори яких були почесними гостями форуму.

Так, під заголовком «Бакинський стандарт» головний редактор газети «Урядовий кур’єр» Сергій Брага розмістив статтю, в який зазначає, що III Бакинський міжнародний гуманітарний форум – це авторитетний майданчик, де обговорюються актуальні питання гуманітарного співробітництва. Азербайджан, який володіє багатими традиціями міжкультурної, міжцівілізаційної і міжконфесійної співпраці - ідеальне місце для проведення заходів у такому форматі.

Газета «Київський Телеграфъ» розмістила на своїх сторінках аналітичну статтю під заголовком «Міст – маяк по-Бакинськи» головного редактора газети, учасника III Бакинського міжнародного гуманітарного форуму Володимира Скачка. Український журналіст розповідає своїм читачам про державну політику Президента Азербайджану Ільхама Алієва, колосальні успіхи країни в економіці, розвиток мультикультуралізму як основи внутрішнього світу і злагоди в багатонаціональному і багатоконфесійному Азербайджані.

Міжнародна наукова конференція: Культурно-інтелектуальна складова цивілізаційного поступу українства. Київ. 23 жовтня 2014 р.

К�ЇВСЬК�Й НАЦІОНАЛЬН�Й УНІВЕРС�ТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Інформаційний лист

23 жовтня 2014 року

Центр українознавства філософського факультету

проводить Міжнародну наукову конференцію

«Культурно-інтелектуальна складова цивілізаційного поступу українства»,

присвячену 180-річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Конференція відбудеться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 60

Головний корпус університету


Робота відбуватиметься за наступними напрямами:

- освіта українців в європейському контексті в минулому і сьогоденні;

- інтеграція української науки у світову;

- форми культурної взаємодії українства зі світом: запозичення і внесення;

- національна культура українців і виклики глобалізації;

- духовна та релігійна культура українства в європейському контексті: форми інтеграції та дезінтеграції;

- діяльність української діаспори як форма національно-культурного збереження та культурного несення українськості поза межами України;

- рецепція України та українства як суб’єкта політичних та соціокультурних процесів у європейському просторі;

- правова культура України як передумова європейської інтеграції;

- У рамках конференції відбудеться круглий стіл, присвячений 180-річчю КНУ імені Тараса Шевченка: «Київський університет в європейському інтелектуальному поступі».

Робочі мови конференції – українська, англійська.

Заявку на участь у конференції разом із текстом доповіді просимо надіслати

до 30 вересня 2014 року на вказані адреси:

E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Формуляр заявки учасника додається

Вимоги до оформлення статей див. в кінці інформаційного листа.

Увага: оргкомітет залишає за собою право відхиляти заявки та матеріали, які не відповідають тематиці конференції та вимогам до оформлення статей.

Організаційний внесок для участі в конференції (витрати на оргзаходи та друк матеріалів) складає 200 гривень. Доктори наук, які беруть участь у конференції, від сплати оргвнеску звільняються. Кошти слід перерахувати на рахунок Київського національного університету імені Тараса Шевченка:

01601, м. Київ, вул. Володимирська, 60.

р/р 31252277221544 в ГУ ДКСУ м. Києва

Код банку 820019

Код ЄДРПОУ 02070944

Призначення платежу: «П.І.Б. учасника, назва конференції»

Прохання здійснювати оплату лише після підтвердження оргкомітетом включення заявки до програми конференції.

Публікація статей планується після проведення конференції у збірнику наукових праць «Українознавчий альманах», затвердженому ДАК України як фахове видання з 4-х напрямків: філософія, політологія, історія, філологія.

Проїзд і перебування в Києві – за рахунок учасників конференції. За необхідності оргкомітет конференції може забезпечити проживання за кошти учасників.

Контактна інформація Центру українознавства філософського факультету:

Адреса: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, кім. 105.

Контактні телефони: (044) 239 – 34 – 96 ; (044) 239 – 34 – 10, 0679683612 (Сорочук Людмила Василівна)

Заявка на участь у Міжнародній науковій конференції:

«Культурно-інтелектуальна складова цивілізаційного поступу українства»


Прізвище, ім’я, по-батькові (повністю)

Науковий ступінь, вчене звання

Місце роботи, посада

Назва доповіді

Напрям, до якого належить доповідь (з перелічених в оголошенні)

Електронна адреса

Телефон

Анотація виступу (статті) обсягом до 1 тис. знаків.

 

Вимоги до оформлення текстів доповідей: мова українська, обсяг до 20 тис. знаків з пробілами, шрифт Times New Roman, формат RTF або Word 2003 (.doc), кегль 14, міжрядковий інтервал 1,5.

До тексту додаються: анотація українською; назва статті, прізвище автора, анотація англійською мовою (4-5 рядків).

Оформлення бібліографічного опису літератури – згідно з вимогами ВАК України (див. сайт Центру українознавства: http://uaznavstvo.univ.kiev.ua, рубрика «Стандарти подачі інформації»).

Рисунки та фотографії слід подавати кожен окремим файлом у форматі jpg або tiff. Діаграми слід подавати окремим файлом у форматі xls програми exel (кожну на окремому аркуші). При цьому також діаграми та рисунки мають бути підписані і вставлені у текст статті.

Посилання – в тексті в квадратних дужках. Перелік використаних джерел та літератури подається в кінці тексту в алфавітному порядку. При посиланні на архівні джерела одиницею опису є архівна справа. Таким чином, посилання на джерело в тексті має виглядати так: [5, с. 12] в разі посилання на друковані праці або [17, арк. 31зв.] для архівних документів, де перша цифра – це позиція джерела в переліку. Якщо посилання здійснюється на декілька видань, вони розділяються крапкою з комою, наприклад: [4, с. 8; 11, с. 27]. Посилання на багатотомні видання під однією назвою виглядатимуть так: [3, т.2, с. 725].

Зразок оформлення статті:

Марія Петриченко

Актуальні проблеми сучасного українознавства

Розширена анотація українською та англійською мовами

(включно з назвою статті, ім’ям та прізвищем автора)

Текст статті

Перелік використаних джерел та літератури

Презентація книги: Наталя Старченко «Честь, кров і риторика. Конфлікт у шляхетському середовищі Волині (друга половина XVI – XVII століття)»

{crossposting}20 травня Рѕ 17.00 Сѓ Центрі польських та європейських студій НаУКМА, РІСѓР». Волоська, 10, підвальне приміщення 6 РєРѕСЂРїСѓСЃСѓ Кафедра історії НаУКМА та видавництво Laurus запрошують РЅР° презентацію РєРЅРёРіРё українського історика Наталі Старченко «Честь, РєСЂРѕРІ С– риторика. Конфлікт Сѓ шляхетському середовищі Волині (РґСЂСѓРіР° половина XVI – XVII століття)В». РџСЂРѕ авторку Наталя Старченко – кандидат історичних наук, викладач кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія», науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства С–Рј. Рњ. РЎ. Грушевського та Інституту історії України РќРђРќ України (сектор соціальної історії Інституту історії України РќРђРќ України). Тематика наукових досліджень: шляхетські органи самоврядування РІ Україні XVI СЃС‚. 

  • 1
  • 2
  • 3
  • 4

 

  

 

  

 РђРЅРЅР° Рейд. Р›С”нінґрад. - РљРёС—РІ, 2012. - 493 СЃ.

 

Журавльов Д.В. Хто є хто в українській історії / Денис Володимирович Журавльов; худож. А. Єрьоміна. - Харків. - 2011. - 416 с.

 

Максим Яременко, Спеціальні історичні дисципліни: Навч.  РїРѕСЃС–Р±РЅРёРє. Аграр Медіа Груп, 2010. 

Єжи Топольський. Як ми пишемо і розуміємо історію. Таємниці історичної нарації / Пер. з польськ. Надії Гончаренко, наук. ред. Юрія Волошина. Київ: «К.І.С.», 2012. 400 с.